З перших днів
незалежності Україна проголосила рівноправ'я всіх громадян держави незалежно
від їх національності. Рішуче були засуджені будь-які спроби нагнітання
міжнаціональної ворожнечі, верховенство одних націй над іншими. При цьому
головна увага зверталася на розвиток національних культур, мов. Безперечною
заслугою молодої держави стала розробка законодавчої бази, що врегульовувала
міжнаціональні відносини і виключала можливості в Україні міжнаціональних
конфліктів.
Після проголошення незалежності України було створено Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів, згодом реорганізований у міністерство (нині — Державний комітет у справах національностей та міграції). На нього було покладено функції відродження та розвитку мов, культур, вільної реалізації духовних потреб усіх національностей, що проживають на території України.
Іншим важливим документом став Закон "Про національні меншини в Україні". Він зафіксував право кожного народу на культурно-національну автономію, творення своєї національної культури, відродження історико-культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних та навчальних закладів. На теперішній час в Україні діють сотні організацій національних меншин.
Україна виступає рішуче проти сепаратистських дій як в середині держави, так і в інших державах (Грузії, Азербайджані, Югославії та ін.)
Однією з головних особливостей міжетнічних відносин є той факт, що Україна належить до числа найбільш полі етнічних країн.
Проблема полягає у тому, що на відміну від більшості світових країн, проблема збереження етнічної ідентичності та культурної самобутності в Україні стоїть не лише перед етнічними меншинами, а й перед титульною нацією - українцями.
Україна, як вже зазначалось, держава з поліетнічним складом населення, в якій за даними Всеукраїнського перепису населення, проживають представники майже 130 національностей.
Якими, на вашу думку, є на
сьогодні в Україні міжетнічні та міжнаціональні проблеми?
На мою думку, найголовнішою проблемою на теперішньому етапі українського державотворення є неповага як українців до етнічних меншин, так і меншин до українців. Постійні образи, зневага один до одного спричиняє ряд проблем та конфліктів в середині нашого суспільства. Але ж давайте міркувати об'єктивно: чим відрізняється українець від росіянина чи білоруса? Та нічим, лише мова може в деякій мірі виділяти того чи іншого представника етнічної меншини. Ніхто не має права засуджувати людину за те, що вона народилася не українцем, а, наприклад, вірменом або євреєм. Вони такі самі громадяни України як і українці, мають такі самі права та обов'язки, які закріплені законом.Ми всі рівні, як один перед одним, так і перед законом. Вони мають право на вільне життя, і ніхто не може забрати в них цього права.
ОтветитьУдалитьЯ думаю, основною причиною виникнення цієї проблеми є наша ментальність та нетолерантність. Саме невихованість та необізнаність спричиняє подібні проблеми. За такий довгий проміжок часу існування нашої нації, наш народ так і не навчився поважати інших. Цим самим проявляючи неповагу до самого себе, свою неосвіченість та свою невихованість.
Нам всім (включаючи і національні меншини) треба задуматись над своєю поведінкою, можливо щось змінити у собі, поки це все не призвело до не дуже гарних наслідків...
Канєшно що існують, я то впевнений на 100%
ОтветитьУдалитьВисловлення своєї думки хочу почати з цієї картинки:
ОтветитьУдалитьhttp://3.bp.blogspot.com/-bd_kPi6TjJI/T5hTVe9prLI/AAAAAAAAAHY/YzR5lJvZXoo/s640/ik5bSVugtus.jpg
Почнемо з того, що всі ми люди і всі рівні. Чомусь, останнім часом в нашій країні з'явилася тенденція приниження національних менших, хоча порушення прав національних меншин за законом (стаття 161)карається.
Я не зовсім згодна з Іриною, щодо того, що НАЙГОЛОВНІШОЮ проблемою на теперішньому етапі українського державотворення є неповага українців до етнічних меншин, адже ми маємо і ряд інших проблем, але ця проблема таки теж присутня.
На мою думку, представники інших країн, котрі дотримуються Конституції, мають такі ж права, як і власне корінні жителі.
Часто ми можемо почути як на території нашої країни принижують (або здійснюють акти насилля) над іншими расами, опираючись на історичні події або події з особистого досвіду. Але я прихильниця тієї думки, що не можна вчинки окремих людей приписувати всій нації. Адже скрізь є як хороші, так і погані люди. І приписувати гріхи однієї людини всьому народу просто безглуздо.
Особисто мені не приємні прояви расизму у людей. Я просто не розумію, як можна ненавидіти людину тільки за те, що вона не є жителем твоєї країни. Тому сподіваюсь, що скоро наш народ стане більш толерантним до представників інших націй.
На мою думку представники національних меншин не можуть бути рівними у правах з Українцями вже тому, що вони не знають нашої мови. Замість того щоб якось захищати справжніх Українців ми приймаємо закон про другу регіональну мову. Тим самим ми йдемо на поступки незрзуміло кому і для чого.
ОтветитьУдалитьТакож часто ми можемо спостерігати явище коли наші "громадяни" свідомо принижують гідність держави в якій вони живуть. Я вважаю , що якщо їм не подобається в нас жити, не влаштовує влада, відношення до них, або щось інше то нехаї їдуть до себе на Батьківщину і роблять там ,що заманеться.
Також сьогодні є дуже важливим питання Криму. Я розумію, що татари там жили вже дуже давно і це їхня земля, але це не дає їм права ненавидіти Українців. Сьогодні Крим можна назвати "пороховою бочкою" тому, що вона обовязково зірветься, правда ніхто незнає коли.
І взагалі іх ненависть до нас породжує ненависть у відповідь.
Особисто я вважаю , що Україна - для Українців. Не потрібно повторювати помилки минулого.
Щодо того, що казали дівчата. Було б дуже добре коли всі люди, нації і раси були рівними у своїх правах, але після останніх двох тисяч років це неможливо. Після рабства і геноцидів різних народів стати бряттями ми вже не можемо. Хоча ідея Інтернаціоналізму для мене дуже приваблива.
Побережний Олег Михайлович.
Чи є в Україні міжетнічні та міжнаціональні конфлікти? Звичайно ж, є, як і в будь-якій населеній країні світу. Питання постає лише в їх кількості, причинах та наслідках. На мою думку, в Україні від неофашизму страждають не так народні меншини, як українці. І це є справжньою проблемою на сучасному етапі розвитку нашої держави. На вищому державному рівні держава убезпечила національні меншини від агресії, але не убезпечила свого власного народу. Чому ми повинні переживати, чи не образили ми якогось кучерявоголового іудаїста необережним висловлюванням, коли на теренах України людину можуть запросто побити до півсмерті за українську мову? Чому я не маю права сказати образливе висловлювання у бік російської влади, коли вона мене щоденно змішує з землею? Постає інше питання: влада так добре захищає меншини від українців, але хто ж захистить самих українців? Чому в мережі Інтернет назвати єврея євреєм – це одразу отримати тавро фашиста, расиста, і недалекої людини, а тицьнути українцеві носом в крадіжку газу чи то обмовитись на кшталт «хочеш другого голодомору?» - це нормально?
ОтветитьУдалитьЯк свідомому українцеві по іншому реагувати на такі недвозначні факти? Чи повинен він обожнювати власну владу, чи то говорити російськомовному екстремісту «ребята, давайте жить дружно»? Лише чому, коли був проект «Україна очима різних регіонів», східноукраїнська карта містила напис «здесь бьют за русский язык», хоча не відомо жодного резонансного випадку побиття на Галичині за мовною ознакою? Але назвати одеситів з жителями Донбасу українофобами за неодноразові побиття україномовних – це образа? Зараз ЗМІ наробили багато галасу, мовляв, українські націоналісти дуже агресивні. А що нам залишається робити у відповідь на агресію? Рука, протягнута для рукостискання, не зупинить ножа ©.
Але, як правильно сказав Олег, Україна сидить на ще одній пороховій діжці. Крим – дуже нестабільний регіон, і ,на мою думку, татари заслуговують на незалежність, адже то – фактично інша земля. Там інша мова, інші традиції, інше життя, інші проблеми… Спільним для корінного Криму та України є лише боротьба з російською мовою, що і там є запеклою, нажаль.
Бурбак Костянтин
Як на мене ,то міжетнічні та міжнаціональні проблеми будуть існувати доти,поки існує людство.
ОтветитьУдалитьАдже вжитись в країні під одним стягом прапора ,багатьом націям неможливо.Кожний почне «тягнути ковдру на себе» і диктувати свої права.А хто вважає,що моя позиція надто радикальна,то прошу ,Вас Шановні, зніміть свої рожеві окуляри і подивіться на проблему
об’єктивніше.
В коментарях ви залиши свої відгуки ,щодо рівності всих націй.Я хочу разом з вами зануритись в глиб історії.Скільки років наша земля знаходилась під ярмом Річ Посполитої та Московії?Скільки крові пролили наші пращури за звільнення і очищення наших етнічних земель від загарбників та теранів?А ми після цього так спокійно і ліберально можемо відноситись до інших націй.Запроваджувати другу державну мову-гублячи власну.
Особисто я погоджусь з думкою Олега Михайловича,що :«Україна-для Українців.»
дякую за увагу