Сучасні парламенти складаються з однієї або двох палат, хоч історії відомі випадки більшого числа палат.
У Західній Європі в період буржуазних революцій створювалися однопалатні парламенти, які були більш мобільними і краще пристосованими для реалізації революційних ідей. Однак ці однопалатні парламенти в деяких країнах перевищували свої повноваження й перетворювалися на знаряддя деспотії.
Перевага двопалатності в той час вбачалася в тому, що верхня палата утримувала нижню від непродуманих і надто популістських рішень.
Недоліки двопалатної системи залишаються, оскільки двопалатна система – це завжди ускладнення законодавчого процесу, це певне консервативне ставлення до новацій, це ускладнені процедури й найчастіше затримка прогресивних починань.
У Західній Європі в період буржуазних революцій створювалися однопалатні парламенти, які були більш мобільними і краще пристосованими для реалізації революційних ідей. Однак ці однопалатні парламенти в деяких країнах перевищували свої повноваження й перетворювалися на знаряддя деспотії.
Перевага двопалатності в той час вбачалася в тому, що верхня палата утримувала нижню від непродуманих і надто популістських рішень.
Недоліки двопалатної системи залишаються, оскільки двопалатна система – це завжди ускладнення законодавчого процесу, це певне консервативне ставлення до новацій, це ускладнені процедури й найчастіше затримка прогресивних починань.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьПроблема насамперед поляга в тому що якщо в державі є лише одна партія то це производить в основному до того що правляча партія дбає лише про своє життя. Не задумуючись про життя простих громадян отже з одного боку повинна бути інша партія яка б сримувала проавлячу.
ОтветитьУдалитьАле з іншого боку вона б затримувала розвиток держави в цілому борючись за владу. Я вважаю що потрібно щоб членами правлячої партії були люди які б дбали про розвиток держави і покращення рівня життя громадян тобто бескорисливі патріоти
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьНа мою думку, двопалатна система є найвигіднішою в нашій країні, оскільки існує провладна партія(що приймає основні рішення) та опозиція(що є стримуючою силою). Опозиція є надзвичайно важливою силою в парламенті вона не дає приймати рішення, що вигідні лише владі, та не допускає "урядової диктатури". Проте в Україні опозиція не відіграє важливої ролі, вона є меншістю в парламенті і майже не впливає на рішення, що приймаються урядом.
ОтветитьУдалитьВ умовах сучасної демократії практично не існує загрози парламентської тиранії. Є приклади домінування парламентів, які призводять до існування слабких урядів, а також “урядової диктатури”, авторитарних і напівавторитарних президентських режимів, які нехтують демократичними традиціями парламентаризму.
Я вважаю, що для недопустимості цих явищ і змін необхідна зміна влади, що забезпечить лад і комфорт в країні.
В нашій країні двопалатна система. Є правляча влада та опозиція. Правляча партія трактує свої закони, а опозиція знаходить у ній прорахунки і цим прирікає , що вона робить не правильно.Таким чином покращується розвиток держави, але він буде дуже повільним.
ОтветитьУдалитьКоли в державі однопалатна система, то розвиток країни буде швидким, але він буде не якісним. Немає опозиції і правляча влада буде приймати будь-які закон и і рішення щодо народу. І, на мою думку, для народу це буде дуже шкідливо, адже народ нічого не зможе зробити для того, щоб змінити рішення влади.
Тому, владі потрібно добре ставитись до своєї країни, а також не робити помилок, адже це шкодить розвитку країни.
Теоретично, двопалатний парламент має принести набагато більше користі для держави, ніж однопалатний. Але на прикладі двопалатного парламенту(Верховної Ради) України, ми бачимо зовсім іншу картину. Депутати ВРУ обираються один раз на 5 років шляхом таємного голосування. Саме в цей час ми бачимо справжні наміри депутатів. Вони обіцяють щасливе, багате жиння народу і в той же час "поливають брудом" своїх супротивників. Перемігши на виборах партія(№1) приймає законодавчу владу на себе та намагається, на мою думку, приймати закони з однієї сторони покращуюючи життя українського народу, а з іншої намагаються зберегти собі місце в ВРУ. А партія (№2) яка програла вибори переходить в опозицію. Ця ж партія(№2) намагається понизити авторитет партії(№1) в очах народу різними методами, і часто не завжди легальними та чесними. Таким чином в Україні проходить не процес покращення життя методами реформ, а постійна боротьба за владу. Для підтвердження вищесказаного можна навести приклад.
ОтветитьУдалитьПісля проголошення Україною своєї незалежності 24 серпня 1991 року і прийняття нею своєї Конституції 28 червня 1996-го вона стала президентсько-парламентською республікою. Проте 8 грудня 2004 року, на прохання «політичної сили прем'єр-міністра Януковича» (яка побоювалася приходу Ющенко до влади), депутати ввели радикальні зміни до Конституції: за них проголосували 402 депутати (з 450), в тому числі Партія регіонів, Комуністична партія і Соціалістична партія. Україна стала парламентсько-президентською республікою.
З 2004 по 2010 рік легітимність Конституції 2004 року мала офіційний дозвіл Конституційного Суду України. Коли Янукович став президентом, він призначив нових суддів Конституційного суду, і 30 вересня 2010 року Конституційний суд прийняв рішення про скасування Конституції 2004 року і повернення до Конституції 1996 року (в результаті чого політична система України прийняла більш президентський вигляд).
Я вважаю, що цей приклад є дуже переконливим для підтвердження моєї думки.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьЯ погоджуюся з усима висловленими думками.Так двопалатна система має свої плюси і мінуси,але поки що ми не можемо назвати кращої моделі парламенту.З одного боку коли між двома палатами відбувається конкуренція,люди отримують позитивні результати,це прийняття загальновигідних реформ,новацій,а з іншого затримка в прийнятті цих рішень,а якщо додати те що в нашій країні все як за комуністичних часів,тобто під час виборів безліч обіцянок,красивх лозунгів,а після тільки пусті слова.Так ще й плюс до цього ВРУ приймає ті рішення які вигідні їм,а не народові,і наживається на них.Доказом цього є Межигір"я Віктора Федоровича!!
ОтветитьУдалитьТому я б хотів щоб до влади пприйшли відповідальні люди,які дотримуються свого слова,і які будуть дбати про добробут свого народу,і можливо тоді пануватиме лад і комфорт в країн!!!
Однопалатний парламент, яким би професійним він не був, не в змозі забезпечити рівний захист інтересів кожного регіону країни, кожної етнічної меншини та кожної соціальної групи. Проте з цим завданням добре справляється двопалатний парламент, «допомагаючи» центральній владі бути справедливою до всіх. Двопалатний парламент не дає концентрувати парламентську владу в руках однієї особи або політичної сили. В окремих країнах, наприклад у США, жодна з палат впродовж сесії не може без згоди другої перенести термiни засідань, або призначити їх в іншому місці, ніж те, де засідають обидві палати. Таким чином, палати виконують стримуючу роль одна по відношенню до іншої. Двопалатний парламент контролює дії та рішення нижньої палати і уряду, а в деяких країнах навіть має право законодавчого вето.
ОтветитьУдалитьА чи вигідний двопалатний парламент незалежній Україні? Перш за все, політикам і експертам треба відкинути застарілі міфи щодо «недемократичної» природи двопалатного парламенту і неупереджено з’ясувати всі «за» і «проти» діяльності Сенату в сучасній України. На моє глибоке переконання, наявність в Україні двопалатного парламенту, сформованого на мажоритарній основі, дасть нам унікальну можливість обирати до вищого законодавчого органу дійсно гiдних людей. Але при тому слід зменшити кількість депутатів у нижній палаті — загальний склад парламенту не повинен перевищувати 450 осіб. На користь державі піде й регулярна ротація депутатів — з урахуванням динамічності сучасного життя і змін суспільно-політичних «симпатій» виборців. Слід, нарешті, усвідомити і той очевидний факт, що суто пропорційна система виборів — причому до будь- якої палати! — може бути корисною лише партійним функціонерам. Українські депутати повинні служити не партійному вождю чи спонсору, а народу свого округу, без відповідних змін виборчого законодавства подолати внутрішньопартійну диктатуру не вдасться жодній політичній силі.
Саме ці «проблемні точки» мають стати предметом широкої політичної і суспільної дискусії вже найближчим часом. Адже до стабільного управління і «прозорої» партійної політики веде більш надійний шлях, ніж дострокові вибори. Це — докорінні інституційні зміни, які зрештою зроблять нашу державу демократичною не лише за визначенням, але й по факту.